На ній прозора сукня, мов кришталь,
А словом з вуст вона личкує тіло.
З жагою глянеш – лиш товста вуаль,
З любов’ю – в душу чимчикуєш сміло.
Скрізь м’якість, випуклість, опуклість грань:
Торкнешся – й потом обіллє, як в зливу.
Набрякнувши, проникнеш без вагань
У суть до непристойності мінливу.
І шаленієш в поспіху ковтань
Смачних сторінок, що сплелися в книгу.
Вона ж, слабка, тремтить від тих читань,
Хоч сили вдосталь розтопити й кригу.
...Розплеще груди в грі обійм коваль,
Одне на двох скує ковадло вміло.
При спільнім диханні – не страшно й вдаль,
І в майбуття не йти зніяковіло.
16/05/2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190089
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.05.2010
автор: Ростислав Свароженко