Люди не спроможні казати слова
Часом не працює у них голова
Не чуєш ні слова підтримки, і дружби
Ніби і хочуть, та не бачать в цьом нужди.
А чАсом буває що другу погано
Коли опускати руки ще рано
Тоді ти побачиш хто плече підставить
Хто всі умови життя на місця поставить.
Не той це буде, хто поруч навіки
Заплющь на мить лиш свої повіки
і все у житті змінить обстановку
Сценарій інший зіпсує постановку.
Не треба жалю і підтримки не треба
сама з усім справлюсь, візьму сили у неба
І люди які часто поруч бувають
Безжалісно у темряву тікають.
Слова.. Лиш слово одне.. не багато
Часом не поможуть ні мама, ні тато
Не треба нічого, сама уже зможу
Буде тобі тяжко, я теж не допоможу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190209
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.05.2010
автор: T.S.Mari