Коли розривається серце, коли болить душа
Коли здається, що я як завжди залишилась одна
І це не здається, я одна, воно так і є
Коли душа не пручається, а за течією пливе
Я забуваю про весь злий рок
І моя душа летить до самих зірок
І я вже не можу у прозі розповісти про свої почуття
А в рядках розповім про свою біду—про просто життя
Про своє головне горе
Яке нескінченне, як море
Бо скільки було сказано в прохідних віршах
Що життя в моїх руках
Але це просто слова, вони залишились на папері…
АЛЕ ВСЕ Ж Я НЕ ПОПЛИВУ ЗА ТЕЧІЄЮ!
І разом зі снодійним ковтну останні почуття
Але нажаль цього не буде, я надто люблю життя
І яке б воно не було, я просто за течією попливу
Пробач життя, що живу крізь сльози, просто я надто тебе люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190236
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.05.2010
автор: Полінь-трава