День розквітає, наче орхідея.
Вистукує буденність звичні ритми.
Вже самоціль набула апогею,
Ламаючи високі алгоритми.
День розквітає, в нього мало часу.
Ну що таке миттєвість для сторіччя?
Виходить муза грітись на терасу,
До сонця повертаючись обличчям.
День розквітає і стає високо.
Розгубить мальва на вітрах листочки.
Гостює муза в мене кароока
Пожовклі фото все гортає мовчки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190329
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2010
автор: Журавка