Вплітає травень гілочку жасмину
У неповторність, наче у вінок.
Під сонцем будні гріють білі спини.
І ми до літа ближчаєм на крок.
Сміється вітер, дмухає в кульбабку.
Сміється, аж хапається за боки.
Зриває з неї білосніжну шапку
І підкидає до небес високо.
Погляньте, он на гілочці шишкар.
Ну де йому тут взятись, на Волині?
Жовтіє, наче сонечко з-під хмар.
А хмари в травні, як ніколи сині.
Нап’юсь весни, як білого вина.
Ну як, скажіть, як можна збайдужіти?
Коли навколо все нові дива,
А на порозі причаїлось літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190575
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2010
автор: Журавка