Немає сил тебе тримати у полоні.
Занадто вільний ти, щоби лишатись тут.
І, навіть, дві поєднані долоні
Не вдіють нічого, тебе не збережуть.
Розправ же свої крила над зорями
Й лети у світ повз сум моїх очей.
Поки ніщо не сталося між нами,
Лети, якщо пускаю я тебе.
Лети, лети, назад не повертайся
Поки послаблена мотузка почуттів.
На чужині за почуття покайся,
За те, чого не встиг, але хотів.
Біжу, біжу, не обертаю погляд,
Щоб не зустріти погляду твого,
Жену від себе той останній спогад,
Який мені дорожче від всього.
Бажання нездійснене. Я це знаю
І божеволію від того кожну мить.
Щось неосяжне серце зачіпає,
Воно боїться дуже і тремтить,
Бо знає, що того йому не можна,
Що кара страшная його за це чека,
Але воно знов втриматись не може,
А розум знов і знов його кара.
Злітай, бери скорш свою свободу,
Поки я мучусь, поки не люблю,
Поки ще ми не наробили шкоди,
Поки я думаю, що легко відпущу.
09.12.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190707
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.05.2010
автор: Лєха Суслик