Так, не знати хочеться мені,
Що рівень відносин вже-ось заключний
Я так закляк, а думи досі мої тучні
І сподівань турботливість надії, -
Вітер дути більш не в силі.
Валить навіть промень сонця,
Вбиває моя ж зброя,
Вже з твого віконця.
Стежинки вже розводять.
Ти йди, перепочити собі, мене залиши
Якби знав, навіщо серце в мене виховало мої очі,
То б діалог я в себе вивів весь назовні
І що там?- там лише безодння
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190886
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.05.2010
автор: wolfpip