Торкаєшся до струн душі моєї,
Мов граєшся з краплинами роси.
Не кличеш за собою, не чекаєш,
Не йдеш до мене і не ждеш весни...
Мене береш в полон лиш поцілунком.
І граєшся зі мною, як дитя.
Не знаєш, що для мене подарунком
Стаєш лиш раз, і враз не все життя!
Ти джерело, з якого спрагло п'ю.
Цілющі води гоять серця рани.
Та потім сльози, наче зливи ллю,
До болю, поки ніч розтане...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190917
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.05.2010
автор: Mariana