Як в тиші голос твій знайти
Розповіли мені квіти...
І сонця промінь у росі,
На пелюстках їх, знав, що ти
Мене кохаєш і весна
Заборонити не змогла
Кохатися нам поміж Трав
Де вітер нам пісні співав.
Де водограю золоті
Із сонцем бавились краплі...
Та таємницю берегли
(Про нас)
Сумні каміння мовчазні.
І тільки зрадники пташки
Про нас співали голосні
(З усіх дерев)
Та зрозуміти їх могли
(Лише)
Такі ж закохані як ми.
Бачу сонце
в море тоне
То як в очей твоїх
Безодню Гину,
я гину!
Може страшно
так тонути? –
Але вже не завадити вогню
Летіти.. в небо.. там.. де зорі,
Може,
що "то" є вічність знають.
"То"(тепер) – є ми з тобою?..
- може...
- Але скінчиться все і стане сумно...
- Може...
А може зрозумію я, що ти є, лише двері в небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191119
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: Задумчивый Клоун