Життя здавалось надто ідеальним:
Думок не сказаних затихле відлуння,
Сніжинок танучих на віях слід останній,
Розмови проти ночі й до рання.
Дует хотіли – я ж лишився соло, –
На жаль, реальність не сприймає мрій.
Снування – це лише фатальне коло,
Фаланга з монохромних кольорів.
Заплетені в вузли думки фрактальні,
Що сплутали разом – і ти, і я.
Життя здавалось надто ідеальним,
Щоб називати казку цю життям...
(17.02.10)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191196
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: Cozodoy Ihor