Так прикро, як обманює реальність.
Коли усміхнені до тебе лиця всі,
Коли ти бачиш лиш красу душі
І розумієш – все це віртуальність.
Так сумно й лячно падати униз,
Коли ти тільки-но розкинув крила,
Коли піднялись паруса вітрила.
Втонув. Коли почався лиш круїз.
Так зимно в грудях, як тебе я бачу,
І ніби серця крик, коли смієшся,
Коли ідеш райдужний шлейф плететься,
Коли ти дивишся всередині щось плаче.
Бажання страх, не скорений ні духом,
Ні розумом холодним і не сном,
Лиш листя, що давно упало з крон,
В очах горить замерзли криги кругом.
(2х.02.10)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191338
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.05.2010
автор: Cozodoy Ihor