Так душі прагнули єднання
Та розум знову взяв реванш,
Гальмо емоцій і кохання,
Він зруйнував найменший шанс.
Він мстить за ті безумні миті,
За безрозсудні ночі й дні,
За душі радістю відкриті…
Тепер позаду все, на дні.
Зневажена душа принишкла,
Бо розум мудрістю стає,
Прочитана кохання книжка.
…Лиш небо сльози ллє і ллє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191498
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.05.2010
автор: технік