За каву дякую,
нічого, що вона була гіркою,
Я смак гіркий люблю,
до нього звикла ще тоді,
А погода сьогодні
Вродилась для нас знов дощовою,
І час зупинився,
і тиша в анданте на ноті мінорній "Мі".
Тоді... Все почалось із кави,
там на веснянім прорспекті,
Там, де ховали нас
парасольки із назвою"Paradise"
Гаряча кава по-турецьки
і за спиною дивна легкість,-
Весна і кава,
ми так спішили в наш спекотний рай.
А потім задощило, засніжило,
і пили ми зелений чай,
Розлучниця-Зима
нам килими свої зимні
підступно стелила,
Звикали до чаю
і став розчинятись,
як цукор
нами сотворений рай.
Банальна історія,
наврочена чорною гущею кави,
Нічого не варта вона,
минулась, просто як серіал,
Та знай,
я ще смак кави
на вустах твоїх відчуваю,
Вдихаю з горнятка із порцеляни
п"янкий корицевий шал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192041
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2010
автор: Лана Сянська