ЯК НЕБО ПЛАЧЕ - СЛЬОЗИ НЕ СОЛОНІ

Як  небо  плаче  --  сльози  не  солоні,
Бо  не  страждає  від  кохання  так…  
А  ми  збираємо  в  свої  долоні  
Солоні  сльози  –  то  страждання  знак.    

Як  сонце  сяє  –  то  ясна  усмішка
Ясного  неба,  радості  сльоза  
З‘являється,  як  розумієш,  
Що  вже  не  лишишся  одна.      

Море  –  то  немов  би  гіркі  сльози  
Нещасного  кохання,  чистої  душі.  
Які  збирались  крізь  дощі  і  грози
І  залишилися  в  твоїй  руці.    

Коли  з  коханого  обличчя  сльози  ллються
Боїться  він  їй  навіть  щось  сказати,
Не  може  він  без  неї  посміхнуться,
Не  хоче  він  її  комусь  віддати.  

Він  плаче  у  душі,  ніхто  не  бачить  цього.
Всередину  впаде  його  сльоза…
Та  він  не  знає,  що  лише  для  нього
Його  кохана  все  іще  жива.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192056
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2010
автор: Людинка