Ще ніколи так гірко…

Струшуючи  крихти  колючих  образ,
Розтераю  затерплі  від  холоду  руки.
Посміхаюсь.  Життя  лиш  абсурдний  колаж.
Захміліло  колишусь  під  джазові  звуки.
Перетинаючи  простір  безладних  думок,
Позіхаю  зануджена  сірістю  неба.
Тишу  будить  настирно-невчасний  дзвінок.
Я  волію  цей  день  пережити  без  тебе...
Навстіж  вікна.  Хижацькими  лапами  в  лігво
Загрібаю  безликі  пластмасові  зорі.
Ще  ніколи  так  гірко...ще  так  не  боліло,
Не  стискались  так  міцно  вузенькі  долоні.
Задивилася  в  дзеркало.  Таки  божеВільна.
Я  на  лаві  підсудних.  Сказали  -  убивця.
В  жилах  кров  циркулює  стабільно-повільно.
Чую  запах  твій.  Близько.  Голодна.  Самиця....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192096
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2010
автор: little black