Пробач, що різав мрію, а не надію,-
Вона, як завжди загине в останьою мить.
Пробач і щиро, сердечно дякую за мить,
Я вирізав мрію - малюнок літ...,
І викидав душі надії сміт!!!
Пробач, що різав мрію, а не надію,
Пробач, я мав тобі відкрити неба жилу,
Яка захована у сто митьєвостей, в життя літ.
І ось, Вона торкнулась тебе крізь неба мить!
Ти є часточка її,
Ти є неба надія!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192275
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2010
автор: wolfpip