Через тривожну білу заметіль.
Через бар*єр морозу, вітру й ночі
Твій погляд бачу з-під розкритих вій -
Такі далекі, милі й рідні очі.
В цім погляді усе моє життя,
Кохання, туга, радість і тривога.
У мить неспокою він кличе з забуття,
Показуючи серцю на дорогу.
І я бреду наперекір вітрам,
Наперекір стихії злоохочій,
А в небі - наче німб, чи талісман,
Мов зорі, незрадливі твої очі!
1989р.
п.Ямбург. Тюмень
Росія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192294
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2010
автор: Борода