Воліють всі писати про любов,
Про речі ніжні, про пусті бажання.
І все те саме, навіть без обнов.
А що воно, по суті, те кохання?
Хіба любов – то тільки світлий блиск?
Лише у щасті усмішки, зізнання?
А ким тоді у горю серця писк?
Хіба у нім то більш не те кохання?
Чого ж здаєшся,милий, поясни?
Любов сувора – інший бік медалі,
Вони - ті самі долі пояси,
Що їх тобі судилось нести далі.
А ти здаєшся, кинувши: «прости»…
Вступившись вбік, кидаєш на поталу,
Палиш недобудовані мости,
Якими йти прийдеться далі й далі.
Вона така. Вимоглива, проста.
Та кожен раз, з усіх твоїх упадків
Простягне руку й з чистого листа
Ти знайдеш силу, щоб іти з початку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192366
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2010
автор: Марічка9