Ти ТАК…

Ти  так  вмієш  ставати  сумною,  
що  аж
розтуляється  світ
і  дерева  дощів
проростають  корінням  у  вікна
…  
Ти  так  просто  буваєш  собою…
кураж
легкість…  майже-політ…
скрізний  шепіт  душі,
до  якого  боюся,  не  звикну

Ти  так  вмієш  з'являтись  на  очі
у  дні  –  
із  найгірших  отих…
кличеш  сонце  –  приходить,
засвічуєш  подихом  скерцо

Ти  так  вмієш  лишатись…  напрочуд!  –
в  мені  …
і  так  тихо  іти,
засіваючи  згодою
сумнівом  зоране  серце

Ти  так  вмієш  змивати  ознаки…
мов  хтось
щоранково,  із  чаєм
натщесерце  ці  риси  в  тобі
ретушує  ледь  видно

Ти  буваєш  така  усіляка
аж  ось
тебе  не-ви-ста-ча-є…
насолода,  мабуть,  хоч  би  раз
тебе  вигадать,
рідна…

28.01.2010  (с)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192418
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2010
автор: Рені