Ця пора чарівна знов пробуджує мрії,думки,
і повітря пропахло медовим п"янким ароматом,
це Весна,це Кохання пора,
я не хочу її відпускати.
Хочу в білій фаті пелюсток,
що злітають від подиху вітру
загубитись,
немов у обіймах твоїх,і кохання п"янкого напитись.
Хочу ще,під весняним і теплим дощем,
поцілунки з твоїх губ зривати,
і в повільному вальсі,
кружляти,кружляти,кружляти...
ти мене обіймаєш,відчуваю я силу твою,
розілється по тілу вона,мов медова весни прохолода,
і від пристрасті рук,
від шалених цілунків твоїх, я лечу до небес,
бо кохання - найбільша в житті насолода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2010
автор: Ольга Гордзій