Я кохаю тебе, ідіот

Я  кохаю  тебе,ідіот.
Жаль,не  чуєш,як  очі  тобі  вслід  кричать,
як  горять  і  як  мліють,  а  губи  мовчать.
Я  кохаю  тебе,ідіот.
я  благаю  пусти,не  тримай..
Не  пронизуй  мій  простір  своїм  ароматом,
не  забуду  ту  мить,що  здавалася  святом,
я  піду,тільки  ти  не  шукай.
Я  б  вічність  тебе  цілувала,
Ніжно...ті  губи  із  шовку  та  диму.
відчуваєш?...пронизую  поглядом  спину..
як  високо  заради  тебе  упала.
Я  ж  кохаю  тебе,ідіот...
І  мало  слів,щоб  заповнити  ту  порожнечу.
Замовкаю,ховаючи  очі,це  подібне  на  втечу...
від  бажань  чи  від  себе?
Ідіот,  я  кохаю  тебе!
Ти  не  бачиш,не  чуєш,як  я  ти  не  мрієш,
совість-страх,брак  фантазій  чи  просто  не  вмієш?
До  мене  ходи...я  навчу..
о  боги,розійшлась,все  мовчу..

На  вугіллі  розпеченому,знаю,судилось  мені
танцювати  й  палати  в  твоєму  вогні..
о,геній,о,ідіот...
я  без  тебе  не  знала  б  висот.

Ті,що  зверху,на  людей  не  подібні,
поможіть,  я  звертаюсь  до  вас...
Я  молю..як  мені  ви  потрібні...
опустіть  погляд  вниз,тобто  на  нас..

я  люблю-він  не  бачить..сліпий.
я  благаю  пустити-вдає,що  глухий..
Зморена,скована  цією  любов'ю..
п'ю  ріками  каву  розбавлену  кров'ю..

А  ви,о  боги,зловтішаєтесь
і  кажете,мною  пишаєтесь...
та  я  не  безсмертна,не  вічна,  не  мертва..
не  витримаю  я  цих  тортур..я  не  жертва.
Я  просто  кохаю  уже  півстоліття..
Його  сорок  два,весь  цей  хаос  й  лахміття.

Даруйте,втомилась,випити  б  яду,
й  навіки  позбутись,згубити  ту  ваду,
яку  звикли  називати  коханням..
ось  зробила  ковток  і  запахло  мовчанням...
і  все  ж..я  кохаю  тебе,іді...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192497
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2010
автор: Юлія Кобейн