Був тихий вечір...
Веселий вітер
У небі хмарки розганяв.
Золоторогий місяць
Сріблясте марево
На землю посилав.
Баба Яга відьомським
помелом
Іскристі зорі лоскотала.
Із давності засохлої
верби
Сова свій голос
подавала.
Чого не знаю, говорила
Слова, що весело мені.
В думках перепліталися
Не збуті мрії,
А я сміялась в ніч
зоряну.
В руках, що обіймали,
Я відчувала дотик
Інших рук
Душа горіла, клекотала,
А ніч нашіптувала
Про щасливі дні.
30.05.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2010
автор: Валентина Ланевич