Чи то серце болить, чи душа,
Що зібралась в далеку дорогу,
Зупинилася біля порогу,
А прощатися не поспіша.
Вже немає про що говорить,
Та й вона говорити не хоче,
Лиш ховає заплакані очі,
Лише в грудях все дужче болить.
І немає краси слів і фраз,
Лише правда, яка мене крає,
Час омани і істини час,
Хоч для істини часу немає.
Отче Наш! Я без Тебе бродив
По незвіданим нетрям і далям,
Як це гірко: без Бога любив,
Як це страшно: без Бога вмираю...
Я просив би тебе, Отче Наш,
Та біда, що просити не вмію,
Вже прощення надії нема,
Та остання вмирає надія!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192737
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: пан Ніхто