Безбожжя і цнота.
З'єдналися: безбожжя і цнота,
Сліпе бажання і належна змога;
Твоє ім'я – наївна простота,
Моє ім'я – заплутана тривога.
Таким-от чином збулися засад,
У нігілізмі – і мета єдина;
Твої думки – п'янкий травневий сад,
Мої думки – бездушна плутанина.
Ти все пробачиш, я усе прощу,
Замінить сліпоту чітке видіння;
Твої слова – мелодія дощу,
Мої слова – звук битого каміння.
Собою переповнені за край,
А серце – вже й до антиподу звикло;
Тебе зовуть, коли танцює рай,
Мене зовуть, коли сумує пекло.
А втім, можливо все самообман,
Ніхто не хоче здатися догадкам.., –
Твоє ім'я – зникає мов туман,
Моє ім'я – лишається нащадкам.
19.02.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192747
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: Богдан Стасюк