весняні дощі знов заплакали барвами осені,
і ранковим туманом обійняли навколо ліси.
прохолодою дихають в небо трави скошені,
срібнотілі калюжі сповнені жалю й журби.
із миттєвостей травня - лиш вітер і дощ за вікном
білі квіти акацій нещадно зривають додолу.
світ огорнений наскрізь невидимим білим тлом,
що в'їдається намертво в зелень сумного роздолу.
сльози марять дощем, та я не впущу їх на волю,
хай гроза розриває терпкі почуття на шматки.
я заморена болем, та годі картати долю,
всі нездійсені мрії - це тільки мої помилки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192776
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2010
автор: k-ivanka