Як іграшка, забута на вікні
старого посірілого гуртожитка,
самотньо зустрічаю нові дні,
падіння розмежовуючи сходженням.
Банальну каву з присмаком брехні
наллю цинічно першій же бажаючій.
Вони такі наївні і смішні
обманюються знов і знов, не каючись.
Усі їх сльози і прокльони їх
колись я головою вниз спокутую.
Кохав одну, перелюбив усіх.
Не був легендою, то став хоч культовим.
А після всього, знаєте, мені
зізнання ваші видались облудою.
Приходьте завтра, - в кухні на вікні
вас іграшкою знов чекати буду я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192863
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 31.05.2010
автор: Perelubnik