А з брудного вікна, лиш стіна,
Вона погляд питливий руйнує,
Та не може сховати вона,
Те, що мозок невпинно гальмує,
Те, що втратили ми у собі,
Тую частку жаги та наснаги,
Що давала, немов у ві сні,
По життю мандрувати віками.
Але той, хто отримав цей хист,
Від батьків, вчителів чи знайомих,
Посміхнеться, мов зрілий артист,
У театрі думок непритомних,
А з брудного вікна лиш стіна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193137
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2010
автор: Степан Макуха