За що мені дано кохати,
Лише її, її одну,
Як хочеться забути і не знати,
Не згадувати більше про княжну...
Але життя без неї марне,
Чомусь нема без неї сна,
І небеса чому безхмарні,
Коли разом я і вона...
Я знову в снах її побачу,
Із келихом солодкого вина,
Для неї я ніщо не значу,
Бо я - простий, вона - княжна...
Та щастя я таки знайду,
І в час, що пролетить невпинно,
Я не згадаю про свою біду,
Забуду я княжну... Марину
2000 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193176
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: MC_Yorick