Мудрець один гуляв лісами
І пісеньку співав світами:
" З прадавніх віків
І до нині дала
Природа дар людині,
Цей дар великий та
Незбагненний,що
Виручає в господарстві,
Лікує всі недуги злі,
Допомагає у житті
Людині добрій як і,ти.
" І що це ? " -
Думають,гадають люди -
" Золото чи діаманти,
Сапфіри чи безмежний
Розум той? "
"Відкрийте очі й подивіться.
Що завжди з Вами?
Що смачненьким Вас
Годує,радує літами?
...Вода...
Дивились всі вони й
Не знали :
" Чи то хвороба ?
А може старість?"
Та марно було їх повчати,
Свій шлях обрали вже
Давно.
Та лиш одне сказав їм
Старигань :
"Сліпці Ви є ! Сліпцями й
Умрете! "
Старець тихенько шкутильгав
І знову сотні міст минав
Й людей щомиті дивував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193254
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: Ірина Калина