Тільки той сумує, хто при всіх сміється,
Тільки той конає, хто уже летів,
Тільки той кохає, хто не зізнається,
Хто ж про це говорить – той без почуттів.
Лищ одне на світі щире – то прощання,
Лиш одне веселе – то дитячий сміх,
Лиш одне безмежне – те дурне вагання,
І одне вбиває – коли хтось поміг.
Є єдина втіха – це любов взаємна,
Є єдина вада – віра ворогам,
Є єдина поміч – це надія чемна,
Бо єдина тиша – безкінечний гам.
Я не намовляю – я говорю чесно,
Я ж не заморочив, – розігнав дими;
Хто мені повірить, той прохає: «Весно!»
Хто ж засумнівався – хоче ще зими.
20.02.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193316
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: Богдан Стасюк