Смерть мрії

(  Цей  вірш  зрозуміє  не  кожний,
адже  меланхолію  душі  завжди
 тяжко  зрозуміти)
***********************************
Тихенько  вітер  розвівав  скуйовджене  волосся
Над  небом  тихо  колисав  незріле  ще  колосся.
Вона  ішла  наперекір  всім  мріям  ,  сподіванням
Давала  раду,  як  могла,  усім  своїм  бажанням.
Кололи  ноги  колоски,  обличчя  обпалило
Проміння  сонця,  доброти.  Дощем  волосся  вмило…
Вона  ішла,  ступала  гордо,  ніразу  не  спинившись,
У  горі,  болі  у  брехні  сльозами    і  не  вмившись.
І  коли  сонце  закотилось  і  промені  згорнуло
Її  щось  вічне  і  святе  у  землю  потягнуло.
 Не  стало  більше  колосків,  які  кололи  ноги
Лишилось  тіло  на  землі,  як  сирота,  убоге.
Вона  померла  прошептавши,  єдине  слово  :  «Мушу»
І  поховала  у  землі  таку  багату  душу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193643
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2010
автор: Левченко Оля В.