Забути все. Забути і не знати
Кому шепочеш ніжні ті слова
Забути все, у мріях не вітати
І вірити що досі я жива
Жива у серці, нутрощах у крові
Хоча душа, так само все ще спить
« Ти не одна» до неї я говорю
Але вона у відповідь мовчить
Мовчить крізь біль загубленої втрати
Мовчить крізь біль пекучих почуттів
Ти знай, вона вже не боїться страти
Згадай, ти її знищити хотів
Та вона вижила і далі крок за кроком
Ступає по багряному піску
Кохання втратив зовсім ненароком
Але назад його не повернув..
І зараз мучимось, ти тут я в потойбіччі
Шукаємо для серця «аспірин»
Та час напевне рани ці залічить
Лиш порахуй хвилин протяжних плин..
Забула все. Навчилася прощати
На волю відпустила почуття
Можливо краще нам того б не знати
Як гірко проживати це життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193675
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2010
автор: Untamedy