Мабуть загинули в боях усі сміливі,
Хто вірив, мабуть, в таборах зотлів,
Лишились тільки лякані й безсилі,
Відсіяні у безвісті віків...
Отак і ходять, наче сірі миші,
По вулицям марніють задарма,
Пропали всі великі в давній тиші
Що підіймали цей народ з ярма...
Хіба такими ми на світ родились?
Хіба такі нам гени прадіди дали,
Та ні... Вони боролись, за майбутнє бились,
Аби ми не марніли, а жили..
Народе мій, ти зіпсувавсь, ослабнув,
Кому осмілився, кому тепер продавсь?
Кому ти здавсь без бою так безславно?
Яка земля ця стане післоя нас?
Але хіба вогню у нас немає,
Невже козацька кров у жилах не біжить,
Нехай народ встає! Нехай ламає!
Ми будемо боротись! Будем жить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193702
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2010
автор: Клименко Андрій