Ні, не стала я глухою...
Коня-долю з водопою
Під узду веду до хати,
Чую - рже :"Мерщій гуляти..."
Заспокійся, схаменися,
Досить, сонцю поклонися,
Що весь день тобі світило
Й дарувало життя силу...
Ні, не стала я сліпою...
Сіло сонце за горою,
Та я бачу ту стежину -
З милим йшла і в ту годину
Мріяла про щастя долі...
Розгулявся вітер в полі
Та й нагнав на небі хмари...
Все.., скінчилися забави.
Веду коня з водопою
Під узду стежиной тою...
Кажуть мені щирі люди -
Буде так, як має бути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193867
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2010
автор: A.Kar-Te