Мої слова – марні надії,
Мої думки – фантазія яскрава.
Навпаки складаються події
Змінити їх не маю права.
Зелене листя шелестить
Від вітру, чи то від тепла
Скажений час кудись біжить
І моя участь тут мала.
Утратив все до чого йшов…
Нема нічого вже такого
Чого бажати варто знов,
Немає наміру твердого.
Усе страшне стає смішне,
А все смішне стає страшне,
Коли доводиться терпіти
І далі одноманітно жити.
Кому таке життя потрібне?
Хто хоче ризикнути?
Десь бачив я якесь подібне
Та де не міг збагнути.
Я вже не вірив у дива
Я не чекав на допомогу,
Моя душа була жива
Й носила у собі тривогу.
Якщо тут біль та лиш страждання,
Якщо людина жити відмовляється,
Якщо тут зрада та лише розчарування
Чому усе це далі відбувається?
Знайду я відповіді на питання,
Коли хвилина мине остання,
Тоді настане спокій, мабуть так.
А може все піде не так?
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193955
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2010
автор: sashassop