Мені не вистачало часточки тепла,
Адже чогось завжди не вистачає
Уся любов така мала
І ніби її немає.
Не міг я плакати від розчарування
Не мав достатньо щирих сліз
Не вірив вже у вічне кохання,
Бо в темні хащі заліз…
Куди веде той голос дзвінкий,
Який лунає з середини тіла?
Помер, чи ще живий,
Але душа усе ж таки горіла…
Горіла та не загрілася,
Шукала тепла та не знайшла.
Де сила, яка тримає світ поділася?
Її тут ще немає та десь вона була.
Чогось завжди не вистачає,
Не може бути в всіх усе.
Іноді таке теж буває,
Коли людина усе має,
Але казиться і страждає,
Бо клепки певно не хватає.
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193977
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.06.2010
автор: sashassop