Життя... життя...
Тролейбуси, маршрути
Напишуть повість вічного буття.
Не знаю досі, як той біль забути,
Як серцем пронести німі слова.
Хоч жаль-не жаль,
Не зміниш повороти,
Давно померли стоптані стежки.
Всередині - ще залишки бідноти,
Та що ж робити! - треба далі йти.
Весна-зима,
За ними не встигаєш,
Блокує розум круговий процес.
Не вип'єш і маленьку кружку чаю.
Як треба поспішати до небес.
Чому-за що,
не знайдеш порятунку,
Не скажуть правди вивчені слова.
Хоча... немає кращого дарунку,
Ніж це болюче і стривожене життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194223
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2010
автор: Цикнева