Знайди мене серед блакиті,
я - де життя, І ЦЕ МОЄ!
Ось квіти променем зігріті,
на них блакить цю ніжність ллє...
я - там де вічне, неповторне,
а тут я гість...лише шукач...
моє - це простір той безмовний,
який колись почув мій плач...
Цей океан, що наді мною,
він зачаровує мене...
чому не птахи МИ З ТОБОЮ?)
щоб небо чисте і ясне
нас обіймало й приховало
в своїх глибинах назавжди...
щоб сонцем променем вітало:
"прокинься птах!лети, лети!"
щоб не томився дух у тілі,
(на все б дивитись з висоти!)
щоб пронизати хмари білі,
щоб ТАМ СЕБЕ УДВОХ знайти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194246
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2010
автор: Ентелехія