Твоя обручка міцно нас з”єднала
У замкнутому просторі образ.
Моя до волі дивний потяг мала.
Не повернулася вона в останній раз.
В колі обручки гріє тепле літо,
Й зими холодної кружляє заметіль.
І пристрасть, і кохання, сонце, квіти,
І радість, і любов, і серця біль.
Не можна було все це змарнувати.
Даремно на втікачку я чекала.
Призвичаїлась до цієї втрати.
Твоя обручка і моєю стала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194266
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2010
автор: Валентина Курило