Розріжу різко я на скрипці струни
проллється тепла кров нових пісень
ніч у душі ніколи не замінить день,
навіки затремтять в долонях луни
Колючий дріт троянди цвітом проросте
і стіни з живоплоту залоскочуть руки
забуду болі, подихи, слова, розлуки
знайду в собі себе... завдання не просте
І неба океани вийдуть з берегів
ми ж станемо великими китами,
щоб плавати між древніми зірками,
збираючи їх у наплічники з снів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194300
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2010
автор: neverknowsbest