Я пив тебе солодку, молоду...
Так вже написано, у чоловіків на роду.
Я пив тебе усю і до останку...
Кохаючи тебе, із вечора й до ранку.
Ти річкою, мов паводок на весні розлилась.
На милість переможцю, віддалась.
І ти мене у відповідь, кохала і пила.
Мов об"єдналися на вічно, два крила.
Ми злилися в одну блакитну річку.
Коли в ночі ти запалила білу свічку.
Я пив нектар твій, мов колібрі пташка.
Духмяним ароматом пахла, кави чашка.
Я мить ловив, і судороги тіла...
Коли мене ти, жадібно хотіла...
Іще, іще, іще... злилися в поцілунках.
А потім сбилися, обоє в підрахунках...
Я відчував в ту мить, кожну клітинку.
В єкстазі цілував біленьку, спинку.
Які ж солодкі ті дівочі, стиглі груди.
Вустами лагідно блукав по тілі всюди.
Стрімко ввійшов, немов дельфін у океан...
Зараз на мить, закрийте біблію й коран.
Бо стримати себе, вже майже неможливо.
Коли кохають щиро, це завжди красиво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194309
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович