Я кохаю. чи пак, насміхаюся з тебе, поки ти перебуваєш поза межами цієї божевільеої країни.Кохаю...
Не приведи Господи тобі звикнути до мене і полюбити навзаєм.Ні!...
Але не обожнювати мене ти вже не зможеш, якщо ти - законослухняний громадянин і все таке ...
Схиляюсь до думки, що я вже готова жити у міцному скляному будинку.
І прозорому,щоб усі бачили, як я багато пишу, і як іще більше думаю.
І міцному,щоб не могли діствтись до мене.
...Сиди навпроти,груди в груди,повіки до...
-Повік!
Тобто назавжди.
І Franz Ferdinand, та інше,нехай буде і блідість облич,м'якість волосся і вино.І довершеність,але не завершеність.попнрду ще стільки шастя!...
Лиш непотрібність любити когось окрім тиші,боятись когось окрім тиші.
Тиша ніжності скляного будинку,де двоє не хочуть говорити:не бачились рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194310
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2010
автор: Світлана Пражко