В похмуру погоду
Дмухне вітерець зі сходу
Підніме повітряного змія,
Для мене – визначна подія,
Коли серед хмаринок він літає
І образом своїм пташок лякає.
Паперовий, повітряний змій
Ти наближаєш мене до мрій.
Я хочу теж літати,
Я хочу небо кохати
Та де мені крила взяти,
Коли ніхто не хоче дати.
Розділив я свою тугу
Випив чарку першу, другу…
У мені родився птах
Я поліз бігом на дах,
Глянув на п’янку блакить
Пригадав як змій летить
Відірвався від опори
І полинув ніби в море.
Я падав, а не летів
Та вірити в це я не хотів,
Бо я дістав уявні крила
І мрія моя мене не вбила;
Зробив це брат паперового змія
Останньою загинула надія.
Папір і далі шелестів
І змій серед хмарок летів…
Могила мохом поросла
Колись людина ця жила
Хотіла світ перевернути
Та час дозволив їй заснути.
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194473
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: sashassop