Підкинута монета не упаде ребром,
Монета завжди падає гербом
Натякаючи на конкретну державу,
Виконуючи нелегку справу.
Нелегку справу ставили,
Щоб монети людей бавили
Й своїм образом блискучим,
Й своїм наміром жагучим,
Творили з сердець камінці;
Ніби скульптори метці
Обробляли серце живе
Перетворюючи на каміння тверде.
Підкинута монета у небо не летить
Вона падає на землю і кричить.
Кричить, нехай хтось підбере,
Нехай ще одне серце помре.
Іноді, серця не помирають,
А тільки жадобу вбирають
І це напевно назавжди лишається,
А може з роками міняється?
Мінялись цінності з роками,
Уже не грались копійками,
Бо лопнув камінь в середині
Новий світ відкрився людині.
Нарешті впала ребром,
Всі йшли напролом…
Важливіші справи чекали,
Тому монети не піднімали.
У небо з посмішкою дивилися
Та вищій силі молилися,
Яка їх врятувала
І бачення нове подарувала.
Тепер лиш чути сміх
Та дзвін монет усіх,
Від холоду вони тремтіли
У гаманці погрітися хотіли;
Та гаманці непотрібні стали
І всі люди їх повикидали.
Не треба там грошей носити,
Адже без них краще жити.
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194475
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: sashassop