ОСІННІ МАРАЗМИ
Навіщо ви золото палите ?
Щоб дим собі в очі пустити ?!
Чому ви його не розплавите,
Щоб дерево знову відлити ?…
Щоб стовбур із золота білого,
А листя зробити червоним !
Щоб сонце по дереву бігало,
Легенько торкаючись крони…
Щоб листя з найвищою пробою
Від сміху могло б задзвеніти
Над вітру безглуздими спробами
Килим золотий розстелити !…
Коли ж від жорстокого холоду
Зупиняться в течії води –
Розлиються запахи золота
В повітрі, що спалює подих…
Весна… Все тече, все міняється,
І сонце по-іншому світить…
І дерево знову розплавиться,
Та цього ніхто не помітить…
31.10.2000р. Corvin
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194555
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: Corvin