Без вступу власного переконання
Живу в свідомості вигнання.
Живу без поручнів душі.
Живу у визначиності млявій,
Живу, і, добро і зло вагую
Допоки несамовитим я стаю,
Відразу розумію, -
Що я не знав того, що в душі своїй станом копаю,
А те, що є в безчинності собі.
Ресурс душі, як добре, що існує,
З життя в наступне передавсь мені.
Звітуй. Звітуй! І клич- хто чує
Голос знов народжених в пітьмі!
Нехай почують ту провину,
Ту слину, сльози, сміх і плач,-
Хто в виправданнях своїх хлине,
Хто сам собі жертва і палач,
Хто загнанний і біжить у терни сині:
Відкрий їх, поки нема в смерті нестач.
Звітуй! Лети! Літай!
Крила надай,
Тим, хто совістю і часом легкий
І духом тяжіє диким;
Який не має жалю в добрі,
Який не має сили в злості,
Запроси душа собі,
Запроси до себе в гості
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194650
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2010
автор: wolfpip