Тебе я з раєм можу порiвняти
Моє село, моя свята земля.
Наче незримi ланцюги-канати
Тягнуть туди, де народилась я..
Як там шумить трава рiзноголоссям,
Над квiтами гудуть зграi джмелiв,
Як немовля, купаюсь в чистих росах,
Ступаючи босонiж по землi.
I дихається там нiби вiльнiше,
Яскравостi там бiльше в кольорах,
А небо в своiх барвах голубiше,,
Бiлiша снiгу у берiз кора!
Я звiдти повертатись не бажаю,
Енергiю з бездонностi там п"ю..
Моя ти земле-матiнко безкрая
Я твоя донька! Я тебе люблю!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1911306905
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194677
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.06.2010
автор: Любов Іванова