У житті не справедливому,
Вчинки наші справедливі! :-)
І ніхто, ніхто ніколи
Не руйнує світлих днів,
Не порушує надію й волю? :-)
Помилки трапляються у всіх.
Та їх не помічають і не чують,
Блискавкою з пам'яті стираються,
Та ніколи вже не повертаютьсяю...
І знов все чисто і безхмарно.
Тільки дно залишилось мутним.
Часу бракує, щоб вимести,
Духу бракує зізнатись...
Зізнатись, у правді і брехні!
Аж забагато духу, щоб судити.
Судити інших, за вчинки свої.
Карати за світло і мрію,
Не пробачати невміння і незнання...
Такий і день ранковий,
Він розуміє всю силу свою
Не помічає лиш слабкості своєї,
Що сила перед нею блідне.
І що змінити він хоче?
Та знов смерть і кров...
Біла хмарка залилась багрою,
Прозоре повітря сірим стає,
Квіти зів'яли - птахи не співають...
Ти помираєш - ще не поживши!
Ти помираєш - ще не оживши!
Ти помираєш - не народившись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194770
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2010
автор: Tanj