Пальма і Клен

Б  А  Й  К  А


Його  привезли  в  неосяжні  далі,
На  край  землі  й  встромили  у  пісок,
Щоби  екзотикою  тішив  він  надалі
І  дарував  опівдні  холодок.
Між  голими  деревами,  без  пробки,
Межи  оливками  і  пальмами  в  парку,
Він  так  й  завмер  самотній,  одинокий,
Зі  смутком  на  зеленому  листку.
Йому  царівна-Пальма  говорила:
«Та  кинь  ти,  Клене,  так  журитись,  мій!
Дивися,  як  тут  тепло,  як  красиво!
Який  чудовий  голубий  прибій!
Дивись,  як  сонце  сходить  спозаранку,
Як  апельсини  пахнуть  у  цвіту!
Захочеш  -  буду  я  тобі  коханка,
А  не  захочеш  -  то  й  не  підійду!
Дивись,  як  чистотою  сяє  місто,
Скільки  людей  на  тебе,  он,  глядять!
Ну,  перестань,  коханий  в  думах  виснуть,
Проснися  свіжим  соком  у  гілках!
Ну  що  ти  там  у  себе  бачив  вдома  -
Терпкі  морози,  хурделИці,  сніг?
А  тут  живеш,  як  в  пазусі  у  Бога
І  всі  причуди  Півдня  -  біля  ніг!»
На  те  їй  Клен  у  відповідь  промовив:
«Що  знаєш,  Пальмо,  ти  про  ті  краї?
Там  -  благодать  живущої  вологи,
Там  -  дім  мій!  І  серпанки  вогнянні!
Там  щедрі  роси  умивають  зранку,
Там,  літом,  в  різнобарв*ї  ситих  трав
Така  краса,  яку  я  доостанку
У  своїм  серці,  з  болем,  приховав!
Так,  там  і  холодно  узимку,  і  тривожно,
Так,  восени  не  жалують  дощі.
Але,  хіба  цей  край  зрівняти  можна?
Замовкни,  Пальмо!  Й  більше  не  гріши!
Тобі,  можливо,  тут  і  добре,  сестро,
Хоч  і  сама  тутешнею  не  є,
Я  ж  пригадаю  як  Калину  пестив  -
І  туга  моє  серце  обдає!»
Надулась  гордовито  Пальма-цяця,
Поправила  корону  угорі,
А  Клен  почав  тихенько  помирати
Зі  смутком  в  серці  у  чужім  дворі.

Мораль  така:  Не  милі  райські  далі,
Не  тішить  душу  золото  і  шик,
Бо  найтепліше  місце  в  світі  -  в  ріднім  краї,
Де  народився  й  виріс  чоловік!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194773
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: Борода