Пишу тобі…
Про що?Сама незнаю…
На чистих сторінках
Я відповідь шукаю.
Ти як пісок крізь пальці.
Боюся втратити тебе.
А раптом зникнеш ти зненацька?
Та все ж назавжди лишишся
у мене за плечем…
Ти кажеш: “Не лякайся, все пройде,
Не бійся, все в нас буде добре…!”
А я кажу, що вигадки це все,
Що я незможу, що не буде перемоги.
Я відчуваю дотик твоїх рук,
Холодний погляд зоряної ночі.
І ти пройшов крізь злам тисячоліть.
То що ж, любить мене тобі не стало мочі?
І говорити я б словами не хотіла…
Я говорила б поглядом з тобою.
Мені на небо би… мені би крила…
Бо твоє серце від тепер завжди зі мною.
Ти розчиняєшся, як крапля в морі.
А я пірну туди на дно.
Тоді рукою звідти досягну до неба,
Але тобі вже буде все одно.
“Завжди” і “вічно”… різні речі.
“Завжди” – помре, а “вічно” – буде жити.
Моє життя – це завжди,
Твоє –вічність.
Та серце моє буде вік любити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194809
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: Hellen Black